ТОНКОСТЕ́БЛИЙ, а, е. Який має тонке стебло, з тонким стеблом. Нараз спинився смичок і знову рушив, пробіг по струнах подих заспокоєння, і ніжна, осяяна теплою радістю, заколивалася тонкостеблою квіткою пісня (Кол., На фронті.., 1959, 63); Тонкостебла повитиця характеризується дуже тонкими стеблами жовтувато-червоного кольору і дуже дрібним насінням (Захист рослин.., 1952, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 191.