ТОНКОСТА́ННИЙ, а, е. Який має тонкий стан, з тонким станом. Ось вона, тендітна, тонкостанна, квапливо підійшла до нього, нахилилась, як до хворого, і вже умовляє його проникливим, схвильованим голосом (Гончар, Тронка, 1963, 129); Він бачив перед собою струнку, тонкостанну дівчину, таку, яка досі з’являлася до нього хіба що в юнацьких снах (Речм., Весн. грози, 1961, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 191.