ТОНКОРО́ГИЙ, а, е. Який має тонкі роги, тонкий ріг, з тонкими рогами, тонким рогом. Сіяє місяць тонкорогий; Ревуть запінені пороги, Як сірих турів табуни (Рильський, II, 1946, 42); Тонкорога сименталка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 191.

Тонкорогий, а, е. Тонкорогій, съ тонкими рогами. Рудч. Чп. 255.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 273.