ТОМЛИ́ВО. Присл. до томли́вий. Вадим та Текля Григорівна нетерпляче й тривожно очікували Василя. Томливо минав час (Бойч., Молодість, 1949, 86); За вікнами, на вгороді, томливо пахнув кріп, пахла м’ята й нічна матіола (Донч., VI, 1957, 80); * Образно. Сонце підбилось уже височенько, й пекло мов із печі. Зелені трави в’яли охляло, квітки томливо мружили свої очі від сліпучого жару (Козл., Мандрівники, 1946, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 183.