ТОЛЬ, ю, ч. Покрівельний матеріал, виготовлений з товстого картону, просоченого кам’яновугільним дьогтем. За плетивом колючого дроту вишикувався ряд низеньких бараків, наполовину вкопаних у землю, виднілися лише похилі дахи, криті чорним толем (Збан., Єдина, 1959, 289); В деяких місцях толь було прорвано.., і дах світився дірками (Хижняк, Тамара, 1959, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 182.