ТОЛО́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до толо́ка́² 1. Оце три дні панські одбудем, а четвертий за подушне, п’ятниця й субота якісь толочні повидумували (Вовчок, І, 1955, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 181.

Толочний, а, е.

1) Находящійся подъ толокою. Толошне поле. Лебед. у.

2) Обращенный къ толок’ѣ, выходящій не на улицу, а въ противоположную сторону. За толошними ворітьми. Сим. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 273.