ТОЛОКНО́, а́, с. Борошно із підсушеного і трохи підсмаженого зерна вівса, а також товчена суха риба і т. ін. — Тату, ви їсти будете? — підходить до старого Дарина. — Є толокно з в’юнів (Стельмах, І, 1962, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 181.