ТОКОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до тік. — Оттепер буде чим токову куряву обмітати, — казав Тупотун, прибравшися в гарні подарунки, — таких рушників і наш соцький не давав за своєю одиначкою (Барв., Опов.., 1902, 330).
Токові́ корми́ — відходи при молотьбі, що використовуються для годівлі худоби. Щоб барда не псувалась, рекомендується силосувати її з токовими кормами (Профіл. захвор.., 1955, 188).
2. Який працює на току. Жіноцтво токове разом кинуло роботу. Бригадир Віхола змушений був зупинити молотарку. Всі поглядали на шлях (Гончар, Циклон, 1970, 43); // у знач. ім. токови́й, во́го, ч.; токова́, во́ї, ж. Особа, відповідальна за роботу на току. Та й перебрав же, вражий син, до гаспида грошей, і пообманював-таки пекельного і клюшника, і токового, і деяких прочих [інших] приказних (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Якось на тік привезли засмічене бур’яном зерно і його довелося кілька разів переганяти на сортировці. Токовий Кость Попіл сердився, бо треба було поспішати з хлібоздачею (Минко, Повна чаша, 1950, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 178.