ТО́КА, и, ж., заст. Жіночий головний убір, круглий, прямий, без крисів. Вбрана пір’ям тока Хилиться з чола, — Пишна, вогкоока [графиня], Гордо увійшла (Бажан, Роки, 1957, 273); Двері до вітальні розчинилися. Вся в чорному, з білим комірцем і в тоці на сивому волоссі впливла Любина мати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 177.