ТОГОБІ́ЧНИЙ, а, е, розм. Який проживає чи міститься на іншому березі, по той бік річки. «Ти тутешній?» — питає [незнайомий]. «Ні, — кажу, — отче, я тогобічний» (Морд., І, 1958, 101); Дніпрове плесо тихе й синє, далеко чути кожен звук. Ось на човні копицю сіна везуть із тогобічних лук (Забіла, Поезії, 1963, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 170.

Тогобічний, а, е., тогобічній, я, є. Находящійся или живущій на другомъ берегу, по ту сторону рѣки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 271.