ТОВЧІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. товкти́ і товкти́ся. На поселенні виявлено численні кам’яні знаряддя праці — розтирачі, пести [товкачі] для товчіння, зернотерки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 77).
◊ Товчі́ння води́ в сту́пі — про некорисне, марне заняття. Адже добре знає [Турбай], у чому притичина, — думав Ярослав, — навіщо ж і розмову затівати?! Поки комсомольці-десятикласники не підуть на ферми, доти триватиме пустопорожнє товчіння води в ступі (Вол., Місячне срібло, 1961, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 169.