ТОВЧ, і, ж., діал.

1. Дерть. Хитра [Воробеїха],.. мало не щодня приходить за чим-небудь. Коли привезли їй дров, нагадала про сіно для корівки, а привезли сіна, то нагадала про товч, а привезли товчі поросятку, то нагадала про себе (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 182); Базар був завалений пшеницею, борошном, житом, цукром, горохом, товчею (Кучер, Трудна любов, 1960, 154).

2. Те, що потовчено. І на морді, і на ратицях свині гусне картопляна товч (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 169.

Товч, чі, ж.

1) = Дерть изъ смѣси разныхъ хлѣбныхъ зеренъ. Свиня…. заїжана така, наче де товч їла. Драг. 81. Завезти до млина товчі треба, бо нема чим свиней годувати. Н. Вол. у.

2) Что-либо истолченное или растоптанное. Вони ж тут торгуються, а той кінь одно задніми ногами топче яйця, що їх ціла купа в ряду під возом лежала, — та такої товчі наробив. Кобел. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 270.