ТОВСТОШКІ́РИЙ, ТОВСТОШКУ́РИЙ, а, е.

1. Який має товсту шкіру (шкуру). Морем плив тюлень… Вода була холодна. Але товстошкурому тюленеві було байдуже (Трубл., І, 1955, 141); У дворі стояли ситі коні, Лаялись дебелі куркулі, В товстошкурі дублені долоні Затискали пагони землі (Перв., І, 1958, 167).

2. Зробл. з товстої шкіри. Товстошкірий пояс.

3. перен., розм. Який ні на що не звертає уваги, якого нічим не можна пройняти; грубий, нечуйний. — До вас можна?.. — Та заходьте вже, коли в дверях стоїте, — неласкаво обізвався тато. Але це не дуже збентежило товстошкірого дядечка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 32); // у знач. ім. товстошкі́рі, товстошку́рі, их, мн. Ті, кого нічим не можна пройняти. Ех, не для мене цей світ!.. Нехай живуть на йому [ньому] товстошкурі, тупі, — він для їх (Тесл., Вибр., 1950,166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 168.