ТОВСТОДЗЬО́БИЙ, а, е. Який має товстий дзьоб, з товстим дзьобом. Він ламав хліб і, кидаючи великі шматки за поруччя товстодзьобим сизим голубам, дивився, як жадібно вони розкльовують скоринку (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 167.