ТОВСТЕЛЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що товстеле́зний. Зоставшись наодинці, Гуцалюк скрутив товстелющу цигарку, запалив (Добр., Тече річка.., 1961, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 166.