ТОВМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і неперех. Те саме, що тлума́чити. — Та ви не дуже кваптесь товмачити, щоб часом лиха не набратись: хто мовчить, той двох навчить, — бо вже один батюшка за це виясніння [вияснення] втратив парафію (Н.-Лев., III, 1956, 174); Узяв я адвоката набік, товмачу йому: — Зле, пане, робите: у бабів є гроші!.. Дадуть ціну, яку поставите (Март., Тв., 1954, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 165.