ТОВА́РИШКА, и, ж. Жін. до това́риш 1-5. Я знов живу сама, — моя товаришка по мешканню виїхала вчора (Л. Укр., V, 1956, 200); Та ось сокира готова.. невідлучна товаришка селянина чи то в лісі, чи при плузі, чи при фірманці (Фр., IV, 1950, 193); А тут ще стрівають мої товаришки, — одні вже жінками стали, другі ще дівують, — зупиняють, розпитують (Мирний, І, 1954, 89); [Єфросина:] От уже кожум’яцька простота! Що ж то скажуть мої товаришки, що вчилися зо мною.. у пансіоні (Н.-Лев., II, 1956, 480); Не забули будівники про юну свою товаришку (Гончар, Дорога.., 1959, 69); — До побачення, — закінчив я розмову, — завтра умовимось. До побачення, товаришко (Ю. Янов., II, 1958, 39); Товаришка Горленко була знана в місті як відомий хірург (Панч, В дорозі, 1959, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 162.