ТОВАРИ́СТВО, а, с.
1. збірн. Група людей, що перебувають в тісних стосунках; найближчий комусь колектив; середовище, коло знайомих. Гризельда швидко звикла до нового краю. Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (Н.-Лев., VII, 1966, 94); У товаристві лад — усяк тому радіє. Дурне безладдя лихо діє. І діло, як на гріх, Не діло — тільки сміх (Гл., Вибр., 1951, 10); Лягаючи спати, Гриць ніяк не хотів вірити, що завтра вранці він розпрощається з рідним селом, з любим товариством (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6); // Коло або група людей, взагалі пов’язаних певною спільністю (походженням, становищем у суспільстві, інтересами тощо). [Дженні:] О, пане майстре, ви звикли дамам править компліменти. [Річард:] Чому гадаєте, що звик? [Дженні:] Авжеж, ви все були в блискучім товаристві, часами й при дворі у короля (Л. Укр., III, 1952, 18); Вражена тим [вбивством чоловіка Сіхея], товариство собі добирає Дідона. Всі, кого жах, і ненависть, і лють поєднали, Сходяться (Зеров, Вибр., 1966, 231); Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю (Тулуб, В степу.., 1964,182); Коли дізнався, що хлопця затягує злочинне товариство, батько, не вагаючись, пожертвував посадою, становищем, сам попросився перевести його на периферію (Гончар, Бригантина, 1973, 116); // Близькі товариші, приятелі, друзі. І отак-то без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо, як звіря яке (Мирний, І, 1954, 55); «За товариством скучає», думала мати. І вже, щоб потішити сина, то ввечері, коли хлопці забігали провідати товариша, допізна не заганяє Артема до хати (Головко, II, 1957, 241); // Уживається як звертання в знач.: товариші. «Точка, хлопці!» — механік зітхає.. «ми до фінішу вчасно прийшли. З честю виконали, товариство, завдання, що на себе взяли» (Сос., І, 1957, 498).
2. тільки одн. Теплі, товариські взаємини між кимсь, між членами якого-небудь колективу; близькість, заснована на прихильності, довір’ї, взаєморозумінні; дружба. [Петро:] Ми ще невеличкими грались, малими товаришували; хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство… (Мирний, V, 1955, 182); Дружба, товариство, єдність, одностайність — це ж основна тема непогасного «Тараса Бульби» [М. Гоголя] (Рильський, III, 1956, 7); Передерій був людиною замкнутою і не водив тут ні з ким товариства (Цюпа, Краяни, 1971, 73).
3. Група осіб, які в даний момент, в якийсь період часу разом проводять дозвілля. Отут побачили б ви у неділю і по празниках, скільки збирається народу!.. Ідеш було, дивишся-дивишся та й не втерпиш: вилізеш з тарантаса і підійдеш до якого-небудь товариства (Стор., І, 1957, 76); Надія, що панна Анеля часом заскочить до зали.. — мирила мене з мало цікавим для мене товариством (Коцюб., II, 1955, 253); Аж ось він опинився у великій кімнаті — там сиділо за столом велике товариство (Л. Укр., III, 1952, 475); Після засідання запросив мене панотчик на склянку пива. Пристав до нашого товариства той другий червоний панотчик та ще один навчитель (Март., Тв., 1954, 214); Він зайшов у сад і очима знавця подивився на молоде товариство (Мак., Вибр., 1954, 240).
4. кого або яке, тільки одн. Спільне перебування з кимсь (де-небудь, під час чого-небудь і т. ін.); присутність кого-небудь. Маємо ще одну товаришку, панну Гассель.. Всі, і я в тім числі, вдоволені з її товариства (Л. Укр., V, 1956, 392); Опанас озирнувся: Василь. В товаристві таких, як сам, з Кравчиною чи Чуприною, звичайно, на чолі, з торбинками за плечима. «Пішли до столиці по трактори. От голови!..». (Довж., І, 1958, 75); Я хотіла чим швидше позбутися товариства Ривки (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 47); Міг би розповісти, як жде свого сокола у відпустку і як святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з’явою змінивши одноманітність батькового життя (Гончар, Тронка, 1963, 14).
5. Організація, об’єднання людей, які ставлять перед собою спільні завдання, мету, програму дій і відповідно діють для їх виконання, здійснення. Потім зачали заводити товариства тверезості, бо дуже стали [селяни] грунти тратити (Стеф., І, 1949, 258); Маркс і Енгельс вже давно підтримували зв’язок з таємним революційним робітничим товариством — «Союзом справедливих», організованим в Парижі в 1836 р. (Нова іст., 1956, 128); «Наука і життя» — щомісячний науково-популярний журнал товариства для поширення політичних і наукових знань Української РСР (Наука.., 5, 1959, 1); // Назва однієї з форм об’єднання селян для спільного обробітку землі в часи колективізації сільського господарства, що існувала в СРСР до 1938 р. І які тільки поголоски не полетіли з хати в хату про товариство спільного обробітку землі (Стельмах, II, 1962, 410).
∆ Спожи́вче товари́ство див. спожи́вчий.
6. іст. Більше чи менше військове угруповання козаків-запорожців (кіш, курінь і т. ін.) з своєю системою управління, законами, звичаями тощо. У неділю вранці-рано Синє море грало, Товариство кошового На раді прохало: — Благослови, отамане, Байдаки спускати, Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Шевч., II, 1963, 339); — Ченці звали мене у монастир, бо я таки й письменний собі трошки; низове товариство закликало мене до коша, бо я всі гирла, як свої п’ять пучок, знаю (П. Куліш, Вибр., 1969, 56); Кобза дзвеніла у тихе надвечір’я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим жалем, і під той сум, під ту жалобу схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем голову старий козак та згадував вірне товариство, що полягло десь під Кафою або Трапезундом (Тют., Вир, 1964, 73); — Мудро сказав кошовий як голова козацького війська. Ну, велику правду сказав і полковник Тарас.. Перша честь козака є шанувати товариство (Довж., І, 1958, 255); // Козаки, що не належали до старшини. Дивиться Васюта, аж за міщанами сунуть і козаки ніжинські; і все тілько товариство: жодного сотника, ні отамана (П. Куліш, Вибр., 1969, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 159.