ТМИ́ННИЙ, а, е. Прикм. до тмин. Тминне насіння; // Настояний на тмині. Тминна горілка; // Який одержують з тмину. Тминна олія; // Який є шкідником тмину. Тминний кліщик пошкоджує листя [тмину], а особливо квітки (Ол. та ефір. культ., 1956, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 157.