ТЛІ́ННІСТЬ, ності, ж., книжн.

1. Властивість за знач. тлі́нний 1.Вона не наважувалася заговорити голосно тут, де відбувався такий видатний акт, акт відважної боротьби із смертю, із одвічними законами тлінності живого (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 204).

2. рідко. Те саме, що тлінь 2. Світ [у склепі] мене зустрів скупий, сірий. У ніс піднявся пах давньої тлінності (Ю. Янов., І, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 153.