ТКА́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до ткання; пов’язаний з тканням, ткацтвом. Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл., І, 1952, 137); — От закінчимо війну, матінко, — заговорив політрук, притримавши рукою ляду, — пустимо ткацькі фабрики (Цюпа, Три явори, 1958, 10); // Признач. для ткання, ткацтва. Нудьга Йванові сидіти за ткацьким верстатом (Март., Тв., 1954, 140).
2. у знач. ім. тка́цька, кої, ж., заст. Майстерня для ткання. [Тетяна:] Я вчилась ткать скатерки, килими, рушники… Я буду скоро вчить дівчаток рукоділлю і шитву. [1-а дівчина:] От коли б і нас повчили. [Тетяна:] Може, удасться мені заснувати тут і ткацьку (Кроп., III, 1959, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 153.