ТКАННЯ́, я, с.
1. Дія за знач. тка́ти. Лядою гупав [Давид], кидав човник, а десь думками не тут, не біля ткання (Головко, II, 1957, 83); З 12 років заробляла вона собі на шматок хліба доступною їй працею — художнім вишиванням, плетенням і тканням килимів (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 11).
2. Все те, що виткане; тканина (у 1 знач.). А інша [мати] жде — з годин, хвилин Пасмує дні і тижні. Вони немов нитки в тканні Тоненького утоку (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 76); // Тканий візерунок. Під ноги стеляться їм луки, Мов килим дивного ткання (Воскр., З перцем!, 1957, 448).
3. Поперечні нитки тканини, що перехресно переплітаються з поздовжніми (основою); утік. Основа нитяна, а ткання вовняне (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 152.