Про УКРЛІТ.ORG

тишко

ТИШКО́, а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Кучер, Голод, 1961, 35); У казармі обурювались: — От тобі й тишко, от тобі й базікало… Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Збан., Сеспель, 1961, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 135.

вгору