ТИЧИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до тичи́нка. Поза кашицями йшли скопані грядки з фасолею й горохом, що вилися вгору по тичинню (Фр., VI, 1951, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 134.