ТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що тишко́. [Микита:] Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (Кроп., І, 1958, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 133.