ТИТУЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін. — Є тут один старий скупиндряга, головний віритель князя. Бароном титулується (Фр., III, 1950, 156); Пізніше Вітовт почав титулуватися великим князем (Іст. УРСР, І, 1953, 110).

2. Пас. до титулува́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 129.