ТИТАРІ́ВНА, и, ж., розм. Дочка титаря. Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1963, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 128.

Титарівна, ни, ж. Дочь церковнаго старосты. Титарівна Немерівна гаптує хустину. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 263.