ТИТАНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Власт. титанові (див. тита́н¹ 2). Титанічна сміливість; Титанічна натура.

2. Величезний, надзвичайний своєю силою, розмахом, напруженістю. Вони [верхівки гір] були схожі на якісь чорні гостроверхі оксамитові шапки, розкидані навкруги по гребенях гір, неначе їх розгубили якісь велетні-силачі після титанічної боротьби (Н.-Лев., II, 1956, 409); Титанічною силою свого генія мене, ще юнака, потряс Лев Толстой (Рильський, III, 1956, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 127.