ТИТА́Н1, а, ч.
1. У старогрецькій міфології — божество з числа велетнів, які повстали проти богів Олімпу. [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвіщав не словом, а вогнем (Л. Укр., II, 1951, 240); * У порівн. Хай буде кожний, як титан! Нам треба сили, сили, сили! (Сос., І, 1957, 413).
2. перев. чого, перен. Людина, що відзначається надзвичайною, величезною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа. Великий вождь і вчитель всіх трудящих, такий титан революційної мислі і дії, як Ленін, ніс марксистське вчення в маси (Цюпа, Україна.., 1960, 32); Величний, хвилюючий образ Т. Г. Шевченка — титана поетичного слова, філософської мислі та революційної дії — постає перед поколіннями нової, вільної сім’ї радянських народів-братів (Мист., 2, 1961, 1); Іван Франко належить до тих титанів людського духу, котрі становлять цілу епоху в культурному житті народу (Літ. Укр., 1.ІІІ 1966, 1).
ТИТА́Н2, у, ч. Хімічний елемент, твердий метал сіро-сталевого кольору, який завдяки його високим механічним та антикорозійним властивостям використовується в авіа— та ракетобудуванні, суднобудуванні тощо. На хімічній карті — періодичній системі — у 22-й клітині Д. І. Менделєєв розмістив елемент титан (Знання.., 3, 1972, 14); У сталі недавно з’явився суперник — титан. Це справжній скарб для кораблебудівників. Міцний, як сталь, але легший від неї, титан не боїться морської води. У нього дуже висока стійкість проти корозії (Наука.., 11, 1961, 57).
ТИТА́Н3, а, ч. Великий кип’ятильник особливої конструкції. — Тоді поганяй до титана і неси окріп (Рибак, Час.., 1960, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 127.