ТИСЯЧОГОЛО́СО. Присл. до тисячоголо́сий. Тисячоголосо вибухнуло і покотилося луною: — Слава-а-а!.. (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7); Тисячоголосо було підхоплене Кобзареве ім’я, рядки його творів у буремний 1917 рік (Вітч., 3, 1969, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 126.