Про УКРЛІТ.ORG

тисячний

ТИ́СЯЧНИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника ти́сяча 1. Тисячну з початку року плавку видано вчора на печі № 1 першого мартенівського цеху Макіївського заводу ім. Кірова (Роб. газ., 31.VII 1965, 1).

◊ Ти́сячна ча́стка (до́ля і т. ін.): а) частка, доля чого-небудь, одержана від ділення на тисячу; б) дуже мала частина чого-небудь. Здійснись хоч одна тисячна доля її побажань — ні Григорію, ні коневі, ні Султанові не бачити б ясних берегів Тихого океану (Довж., І, 1958, 76); Спеціалісти.. створили прилад, який дає змогу самостійно читати книжки, журнали навіть людині, у якої збереглися тисячні частки зору (Веч. Київ, 14.III 1969, 2); В(у) ти́сячний раз — без ліку, багаторазово. Поліцейський в чорнім плащі.. сонно маха прутиком у повітрі і, може, в тисячний раз поглядає на ті ж самі доми (Коцюб., II, 1955, 412).

2. Який складається з тисячі яких-небудь одиниць. — Нас уже не може задовольнити той тисячний загін козаків, який нам досі пощастило зібрати,вів далі Потьомкін, прихильно зазираючи у вічі Головатому (Добр., Очак. розмир, 1965, 8); // Який складається з величезної кількості кого-, чого-небудь, який обчислюється тисячами. Вони стояли перед тисячним натовпом (Ю. Янов., II, 1958, 226); Дощ напускався, крапотів наче з ясного неба. Зашумів понад лісом, наближався тисячним кришталевим шерхотом (Гончар, III, 1959, 393); Найкращою порою року в Чорноморському заповіднику є рання весна, коли сюди прибувають тисячні зграї птахів і повітря сповнюється невгамовним пташиним співом (По заповідних місцях.., 1960, 11).

3. Численний, незліченний. Він, мов справжній суддя слідчий, не переставав тягти з нього жили тисячними питаннями (Фр., III, 1950, 78); Я очі розплющуі тисячні очі Засяють зі мною, мов краплі роси (Мал., Запов. джерело, 1959, 41); Тисячні факти і події власного життя, потрапляючи до творчого горнила письменника [І. Франка], виходили звідти уже узагальнені, типізовані (Рад. літ-во, 7, 1966, З1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 126.

вгору