ТИРХА́ТИЙ, а, е, діал.

1. Крислатий, розлогий (про дерево).

2. Розтріпаний, розкуйовджений. Розлога балка, Всюди до схилів туляться тісно ліплянки — Достоту тирхаті переполохані дрохви (Вирган, В розп. літа, 1959, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 122.

Тирхатий, а, е.

1) О деревѣ: раскидистый. Шейк.

2) Растормошенный, небрежный, неряшливый. Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 262.