ТИ́РСОВИЙ¹, а, е. Прикм. до ти́рса¹. Тирсовий пил; // Вигот. з тирси. Тирсова плита.

ТИ́РСОВИЙ², а, е. Прикм. до ти́рса². Міріади таких тирсових штопориків, роздмухуваних вітром, ворушилися тепер цілими днями по степу (Гончар, Таврія, 1952, 346); // Порослий тирсою. Колись безлюдний тирсовий степ радянська людина перетворила на неозоре море золотої пшениці (Ком. Укр., 9, 1965, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 122.