ТИРС, а, ч. У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. Всі [німфи] уквітчані вінками, Всі одкинулись зухвало, В гордовитих смілих позах, А в руках держали тирси (Л. Укр., IV, 1954, 171); Я снив, немов боги озвалися до мене:.. І цей — й лицем, повитим в чорні шати, І цей, що з піснею в устах збирає Ситняк на дудки І братки темні І на своєму золотому тирсі в’яже На взір.. патериці дві гадюки… (Зеров, Вибр., 1966, 482).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 122.