ТИРА́Н, а, ч.
1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII-XVI ст. — правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує одноособово. [Люцій:] Коли в нас буде цар один на небі, то на землі вже місця не достане [не вистачить] тиранам-цезарям, і церква наша республіку міцну заложить в Римі (Л. Укр., II, 1951, 418).
2. Жорстокий правитель, дії якого грунтуються на свавіллі та насильстві; деспот. Огнем-сльозою Упаде колись [дума] на землю І притчею стане Розпинателям народним, Грядущим тиранам (Шевч., II, 1963, 279); В.. Івана IV рано почали проявлятися риси жорстокого тирана-кріпосника (Іст. СРСР, І, 1957, 113); Схопився Тугокопилий як ошпарений.. В Петрограді скинули вседержавну корону. Нема царя! Гепнув головний тиран (Ков., Кутя.., 1960, 115); * Образно. Коли людина нудиться від неробства, для неї час — тиран, що мордує її, як отруєна стріла (Добр., Очак. розмир, 1965, 200); * У порівн. [Віра:] Любов! Вона приходить у душу, як несмілий гість, а згодом починає панувати, як жорстокий тиран. Вона вже ставить свої закони і вимагає, щоб її насильство всі називали правдою! (Коч., II, 1956, 205); // перен. Той, хто підкоряє собі кого-, що-небудь, диктує свою волю. Татьяно, друже мій Татьяно! З тобою разом сльози ллю, У руки модному тирану Ти долю віддала свою (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 74).
3. перев. кого або для кого, перен. Жорстока, деспотична людина, що зловживає своїм впливом, становищем, своєю владою над ким-небудь; мучитель. — Але я смію думати, що не буду для вашої дочки ні варваром, ні тираном, ні деспотом.., — обізвався Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 54); Юрішко, злий тиран людей, нелюбимий, остогидлий, Юрішко-пушкар, озлоблений на весь світ, одурений, — і той змилосердився (Хотк., II, 1966, 253); Батальйонний ординарець дістав наказ викликати фельдфебеля 12-ї роти Насакло, який мав репутацію найбільшого тирана (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 458).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 119.