ТИПЧАКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до типча́к. Типчакове сіно, скошене в стадії цвітіння й добре зібране, теж охоче поїдається всіма видами худоби (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 40); Типчакова рослинність; // Порослий типчаком. Типчаковий степ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 118.