ТИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що блука́ти. Тиняючи на чужині Понад Елеком, стрiв я діда Вельми старого (Шевч., II, 1963, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 114.