ТИНО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до тино́к 1, 2. Якби мені не тиночки Та не перелази, Ходив би я до дівчини По чотири рази (Укр. нар. пісні, І, 1964, 180); [Домаха:] Чого ж тая хмелинонька На тиночок похилилася, Чого ж тая дівчинонька Та тяженько засмутилася? (Кроп., II, 1958, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 114.