ТИМЧАСО́ВО. Присл. до тимчасо́вий. — Якби так пані позволила, то я могла б тимчасово знайти відповідне товариство для панєнки [панночки]… (Л. Укр., III, 1952, 645); — Програму із штабу одержали, — рапортував Козаков. Він тимчасово заступав командира взводу (Гончар, III, 1959, 209); — Ви тільки не занепадайте духом. Це все тимчасово! Все минеться! Не може не минутися. Тримайтесь! (Тулуб, В степу.., 1964, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 113.