ТИМПА́ННИК, а, ч., заст. Той, хто грає на тимпані. Сашко звелів ударити своїм тимпанникам у срібні бубни (П. Куліш, Вибр., 1969, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 113.

Тимпанник, ка, м. Родъ барабанщика. Два тимпанники стали перед його (гетьмана) з срібними бубнами…. Сомко звелів ударить своїм тимпанникам у срібні бубни. Ущух трохи галас (у раді). К. ЧР. 335.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 261.