ТИЛОВИ́Й, а, е. Прикм. до тил. В задній стінці житла робили віконце на одну шибку для огляду садиби за хатою, але, як правило, в тиловій частині кімнати вікон не було (Дерев. зодч. Укр., 1949, 9); Минали місяці лікування, стройової та політичної підготовки в тилових батальйонах інженерних військ (Ле, Право.., 1957, 159); Резерви й тилові частини не встигали підтягатися до діючих лав (Еллан, II, 1958, 246); // Який знаходиться, перебуває в тилу (у 2, 4 знач.); який обслуговує тил. Коли його перевезли в тиловий госпіталь, він був уже без пульсу (Довж., І, 1958, 319); // Який відбувається, проходить у тилу (у 2 знач.). Коли царський уряд оголосив мобілізацію казахів на тилові роботи, десятки аулів узялися за зброю (Донч., І, 1956, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 112.