ТЕ́ЩА, і, ж. Мати дружини. Будь здорова ти, матусю, Я приїхав по Настусю, Хочу бути вам ріднею, Будь ти тещею моєю! (Чуб., V, 1874, 233); Гризла його теща його, що він не мав маєтку, як побрався з її донькою (Коб., III, 1956, 191); Дмитро, не глянувши на тещу, підійшов до дружини: — Катю! Ходім звідси… (Збан., Переджнив я, 1960, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 107.

Теща, щі, ж. Теща. Жінка для совіщу, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу. Ном. Ум. Те́щенька, тещечка. Грин. ІІІ. 396.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 259.

те́ща (зменшені — те́щенька, те́щечка) — мати дружини; об’єкт іронічних порівнянь («Оце роззявив двері, як теща рот», «Так м’яко спать, неначе теща постелила»), кпинів про розлад у сім’ї через тещу («Теща в хату — нема ладу»), через тещин злий язик («Тещиного язика аршином не зміриш»); у низці гумористичних пісень про тещу й зятя йдеться про їхні неприязні стосунки: спочатку теща зятя б’є, а потім отримує від нього відплату: «Хату зачиняйте, двері замикайте, проклятого зятя в хату не пускайте! Що вітер загуде, теща думає: зять іде, що куриця киркне, теща й крикне», пор. приповідку: «Хто повідає: ні єдиного разу тещі не бив, той буде на тім світі зайців пасти»; такі стосунки між зятем і тещею пояснюють наслідком шлюбу умиканням, що викликає обурення у матері дівчини; звичайно ж, тут діє психологічний чинник — донька ніби зраджує любов до матері задля зятя. Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучне всього світу (М. Номис); Будь здорова ти, матусю, Я приїхав по Настусю, Хочу бути вам ріднею, Будь ти тещею моєю! (П. Чубинський); Хома не без ума, не б’є жінки, а тешу (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 595.