ТЕ́ХНІКА, и, ж.

1. Сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей. Техніка капіталізму з кожним днем все більше й більше переростає ті суспільні умови, які засуджують трудящих на наймане рабство (Ленін, 23, 1972, 91); Матеріальною основою зростання продуктивності праці є технічний прогрес, впровадження у виробництво найновіших досягнень сучасної техніки (Вісник АН, 1, 1957, 20); Новітня техніка, зрозуміло, скоротить живу людську силу бодай на п’ятдесят, а то й більше процентів (Вільде, Сестри.., 1958, 19); Він міг до самозабуття віддаватись справі, зв’язаній з технікою, роботі в радіогуртку чи в гуртку авіамоделістів (Гончар, IV, 1960, 78); // Галузь людської діяльності, пов’язана з вивченням, застосуванням і вдосконаленням засобів і знарядь праці. — У вас [професорів] на техніці повинен дехто розуміти, що се не все одно: збудувати локомотив до порушування корабля і збудувати апарат, котрий може перервати ток [струм] електричний — ну, візьмім, мільярд разів на секунду (Фр., IV, 1950, 34); Радянські наука і техніка займають передові позиції у світовому науково-технічному прогресі (Ком. Укр., 5, 1966, 21); // Галузь застосування засобів і знарядь праці того чи іншого виду. Тільки розвиток радіолокаційної техніки дав змогу побудувати досить чутливу апаратуру, придатну для проведення радіоастрономічних спостережень (Наука.., 1, 1958, 9); Електронно-обчислювальна техніка; Зварювальна техніка.

∆ Те́хніка безпе́ки див. безпе́ка.

2. Сукупність машин, механізмів, механічних пристроїв, апаратів. Дороги розбагнило: ні проїхати, ні пройти; евакуйована техніка — трактори, машини, комбайни, намотавши на колеса десятки тонн густої, як смола, багнюки, забризкані, чорні, мокрі, чапіли по степу, провонюючи повітря бензиновим смородом (Тют., Вир, 1964, 459); Поблизу будинку механізаторів — фруктовий сад, парк. Обсаджені деревами доріжки і майданчик, де зберігається техніка (Рад. Укр., 4.VІІ 1962, 2); // розм. Окрема машина або механізм. Біля нього [трактора] два трактористи у ватяних штанях і фуфайках, обличчя в грязюці.Вони просять проїжджих і перехожих: — Допоможіть виїхати. Що ж, отак хай і пропадає техніка? (Тют., Вир, 1964, 358); // Сукупність зброї, транспорту, засобів зв’язку, радіолокації, протихімічної оборони й т. ін., що є на озброєнні або в розпорядженні армії. Незважаючи на пізній час, війська продовжували прибувати. Йшли люди, рухалась техніка. Попід лісом до самого села буркотіли в пітьмі мотори (Гончар, III, 1959, 407); Поглядаючи назад, на Схід, на чорні поля й розмиті дороги, де залишилась вся їх техніка, вони [німецькі солдати] не раз падали долілиць куди попало, рятуючись від авіації (Довж., І, 4958, 358).

3. перев. чого, яка. Сукупність прийомів, навиків, що застосовуються в певній діяльності, певному ремеслі, мистецтві. Стефаник, хоч і подібний до Федьковича літературною технікою, але дуже не подібний настроєм і вражливістю (Л. Укр., VIII, 1965, 260); Техніка перекладів досягла у нас височини, незнаної до Жовтня (Рильський, III, 1956, 97); Кожний вид спорту має свою специфічну техніку виконання вправ (Худ. гімнаст., 1958, 6); Техніка вишивання дуже різноманітна (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 5); // Володіння такими прийомами, навиками; професійне вміння, майстерність. Дякую щиро за згоду перекласти деякі мої оповід[ання]. Я рішуче проти «П’ятизлотника».. Краще «Дорогою ціною», там є техніка,.. правдива (не видумана) екзотика (Коцюб., III, 1956, 458); І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощах логіки й казуїстики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152); Багатогранність [творчості художника Ф. Г. Кричевського] виявляється не тільки в жанрі, а й у техніці, матеріалі — олія, темпера, акварель, офорт, рисунок (Вітч., 2, 1961, 171); // Спосіб створення художнього зображення в живопису, скульптурі, вишиванні тощо. Народні майстри показали велику майстерність у виготовленні окремих деталей панно різними техніками (інкрустація, плоска і барельєфна різьба) (Матеріали з етногр.., 1956, 11); Крім олійного живопису, С. Васильківський добре володів техніками акварелі, пастелі й часто користувався ними (Мист., 1, 1966, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 104.