ТЕХНОЛОГІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до технології (у 1 знач.); пов’язаний із способами та методами промислової обробки матеріалів, виробів. Виробництво смальти, поливи й емалі в технологічному відношенні було близьке до виробництва скла, і тому, очевидно, всі ці декоративні матеріали вироблялись певною групою склярів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 430); В порошковій металургії дуже поширений технологічний прийом просочування спресованої деталі рідким металом (Наука.., 3, 1959, 22); Важлива роль у впровадженні нової техніки і прогресивної технології належить проектно-конструкторським технологічним інститутам (Ком. Укр., 6, 1960, 18).

2. Пов’язаний з обробкою або переробкою матеріалів і виготовленням виробів за суворо встановленою технологією (у 2 знач.). Технологічна дисципліна — це точне виконання на виробництві вимог рисунка і технічних умов.. під час обробки деталей і складання машин (Слюс. справа, 1957, 275); Технологічні стандарти нової сталі.

∆ Технологі́чний проце́с — процес обробки або переробки матеріалів і виготовлення виробів за суворо встановленою технологією. Технологічний процес гартування полягає в нагріванні деталей або інструмента.. і в наступному швидкому їх охолодженні (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 174); Технологічним процесом виготовлення будь-якого столярного виробу називається сукупність послідовних операцій, які треба виконати, щоб дістати з сировини готовий виріб (Стол.-буд. справа, 1957, 207).

3. Який легко піддається обробці, придатний для обробки; який можна виготовляти найпростішим та найекономнішим способом. Деревину пнів з успіхом переробляють на смолу, скипидар, каніфоль, технологічну тріску для виробництва деревинно-стружкових плит (Рад. Укр., 8.І 1955, 2); Технологічні конструкції.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 105.