ТЕХНЕ́ЦІЙ, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, який у природі не зустрічається, а утворюється внаслідок різних ядерних реакцій. У сьомій групі головну підгрупу становлять неметали — фтор, хлор, бром і йод, у побічній же є елементи парних рядів — марганець, технецій і реній, у яких переважають металічні властивості (Заг. хімія, 1955, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 103.