ТЕ́ТИН, а, е, діал. Прикм. до те́та; належний теті. Вона не пускала [Миколи] і конче тягла його через місток на тетине подвір’я (Фр., І, 1955, 363).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 103.