ТЕТЕ́РЯЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до тете́ря¹ 1.

2. у знач. iм. тете́рячі, чих, мн. Те саме, що тетеруко́ві (див. тетеруко́вий 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 103.