ТЕСИТУ́РНИЙ, а, е, муз. Стос. до теситури, пов’язаний з нею. Незважаючи на численний склад виконавців, вона [кантата М. І. Вериківського] написана простими й виразними засобами, тут є мелодична випуклість і теситурна зручність (Мист., 1, 1967, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 101.