ТЕСА́ТИ, тешу́, те́шеш; наказ. сп. теши́; недок., перех. і без додатка.
1. Рубаючи вподовж дерева, знімати верхній шар деревини. Ой піду я в лісок-трісок, там люди явори тешуть (Чуб., V, 1874, 143); П’ять день [днів] на тиждень ходили вони на панщину, возили цеглу й камінь, місили глину, пиляли дошки, тесали колоди (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48); Він дав мені пощерблену сокиру, якою не те що тесати, а й рубати тяжко (Ю. Янов., II, 1958, 69); // Рубаючи, обрубуючи і т. ін., виготовляти що-небудь із дерева. Один-однісінький, бувало, Сидить собі [Івась] у бур’яні Та клепку теше (Шевч., II, 1963, 369); — Тесав вісь та якось і вищербив сокиру (Коцюб., І, 1955, 301); Біля школи дзвенять сокири, то майстри тешуть нові парти, лавки, столи (Кучер, Дорога.., 1958, 198).
◊ Хоч кіл (кіло́к, коля́ку) на голові́ теши́ див. голова́, коля́ка.
2. Обробляти гострим знаряддям (цеглу, камінь і т. ін.), рівняючи, згладжуючи, надаючи потрібної форми. Я вспокоююсь, дивлячись,.. як муляри тешуть цегли, допасовуючи їх до належного місця (Фр., І, 1955, 226); Раб копає землю, теше камінь і носить мул з ріки (Л. Укр., І, 1951, 253); П’ять синів пішло в життя. Пішло в життя — на сталь варить руду, Тесати камінь, розщепляти атом (Мал., Полудень.., 1960, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 101.