ТЕРЦИ́НА, и, ж., літ. Віршова форма з трирядкових строф, у якій римуються між собою перший і третій рядки, а другий рядок римується з першим і останнім рядками наступної строфи; вірш, написаний у такій формі. [Василь:] Це людина, не знайома з версифікацією, не тямить, що таке терцина, а що таке октава (Сам., II, 1958, 100); Для виявлення гостросучасних тем удається Павло Тичина до тої віршової форми, якою написано середньовічну «Божественну комедію» Данте — до терцин (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 100.